УКРАИНА 33

Брехня!

Ожидание

https://twitter.com/UKRINFORM/status/1429724341034536962?s=19

Реальность

https://twitter.com/37_ohrana/status/1429811746785595399?s=19

Хер полощи.

он обсасывает lietuviškai nesupranta....а я читала документы LR migracijos departamento byla
ещё в 1915- году сообразили что подонку дали статус
https://m.klaipeda.diena.lt/naujien...ietuvos-priglobti-veikia-pries-lietuva-679374

Migracijos tarnybos vadovybė pripažįsta, kad Ukrainoje pasikeitė politinė valdžia, tad dabar faktai gali būti tikrinami iš naujo.
„Pradėta procedūra tų pagrindų patikrinimo ar jie vis dar yra išlikę, kad žmogui turėtų būti išsaugotas tas statusas, kokį jis turi“, – sakė laikinasis migracijos departamento direktorius Janas Vidickas.

У как!
Решил Есенина поддержать?

Народное творчество надо знать!

UKRAINOJE BESILANKANTIS G. NAUSĖDA: KRYME VYKSTA KOLONIZACIJA


Находящийся с визитом в Украине президент Литвы Гитанас Науседа считает, что сейчас на оккупированной территории Крыма идет процесс колонизации, когда местных татар выселяют из своих поселений.

• • 2021-08-23 18:45
  • Leonardas Marcinkevičius, ELTA

3

Первый раз в жизни не соврал, сборище русофобов из 44-х стран

Одеса не завжди була російськомовною




1415 рік. Королівський порт Качубіїв належить ВКЛ і королівству Польському.
Мова - староукраїнська і старопольська.

Потім, 250 років володарювання татарів та турків.
Мова влади - османіє, мови мешканців міста - у українців своя, у волохів своя, у татар своя, у греків своя.

Потім, з 1789 року, 128 років під Рос. імперією.

Початково мова влади міста була французька (перша одеська газета видавалась французькою мовою і лише у 1830-х рокі, під адміністративним тиском влади, французьку мову видання, замінили російською). Пушкін, чиєю рідною мовою була французька, і котрий все життя і з батьками і з людьми свого круга спілкувався також французькою, у свому листі з Одеси у 1823 році константував, що "русских книг здесь и не водится".

Перша мова бізнесу Одеси - італійська (перші табличкі з назвами вулиць Одеси були італійською мовою).

З середини 19 сторіччя на мову Одеси "наложилъ неизгладимую печать свою языкъ малорусскiй, но общая наклонность и желанiе — рѣдко удачное — говорить по–московски" (В. Даль 1852).

Наприклад, 100 років тому, одесит подумки складає рідною українською мовою фразу:
- Я маю вас щось запитати, - що я з цього буду мати?
Потім, з тої фрази, він робить кальку на те, що у його уяві має виглядати, як російська мова, і на виході ми отримуємо чи не найвідомішу фразу "нікаму нєпанятна аткуда взявшєвося, унікального адєсскава язьіка":
-Я имею вас шо-то спросить, - шо я с етово буду імєть?

Після зняття у 1917 році заборони євреям Рос. імперії вільно розселятися в містах, з 20-х по 30-ті роки 20 сторіччя в Одесі євреєм був кожен третій (32-24%, короткий час в середині 20-х - 44%).
В ті роки мовою міжнаціонального спілкування у тому числі і дідів-прадідів сьогоднішніх "карєнньії русскаязьічньіх адєссітав" був не "общєпанятньій", а ідиш.
Тоді в Одесі навіть були районні відділки міліції і районні суди з документообігом мовою ідіш.



Але з середини 30-х років це все було заборонено і вже радянська влада продовжила ту саму мовну політику русифікації і тиску на все неросійське, що і до 1917 року.
Під час окупації Одеси румунами, суттєвої румунізації не відбулося.

Злам у мовному середовищі Одеси на користь російської мови настав тільки після окупації, коли в місто, чиє населення було суттєво зменшено - і під час війни окупантами (жертвами стали 82 тисячі одеситів, переважна більшисть з них євреї) і після окупації СМЕРШем і НКВД (- 80 тисяч одеситів з 240-ти, переживших окупацію), було понавезено багато нових мешканців з внутрішніх областей Російської федерації.
Але і тоді, з 50-40 років, разом з ними населення Одеси збільшували і приїзжи з області і з решти України (у 1945 році в Одесі нараховувалось біля 160 тыс. мешканців, а в 1970 рокі в Одесі вже жив 1 мільон одеситів).

Вже ближче до нащих часів, можливість виїхати деінде - від Ізраїлю і аж до Брайтон-Біч, призвела до того, що міф про "еврейську Одесу" (якій відповідав дійсності в 20-30 рокі) залишився жити власним життям, окремо від Одеси. Останній раз я чув як на вулицях Одеси два одесити похилого віку розмовляли між собою на ідиш (на розі Преображенської і Пантелеймонівської), у 1986 році.

За останнім переписом 2001 року в Одесі залишалося 1.2% євреїв, а за рокі після 2001-го, іх стало ще менше.

Тому і тоді і сьогодні і на вулицях міста і в транспорті, крім переважаючої російської, можна почути і українську і болгарську і молдавську, рідше гагаузьку.

Згідно з цьогорічним соцопитуваннями (опитування провадив Одеський університет), українцями себе вважають 78% одеситів.
Хоча поки що, лише 13% з них поки що розмовляють в побуті українською мовою.

Київ богобандерівський. Свідоцтво про шлюб 1930 р.

Свидетельство о браке, Киев, 1930 год




Одеса богобандерівська. Шкільний атестат 1928 р.

Свидетельство об окончании школы, Одесса 1928 год




Після того, як більшовики встановили свою владу не тільки у Росії, а і в республіках різних нацменів, вони зрозуміли, що для того, щоб навернути на свій бік нєрусєй всяких і тим вкорінити підтримку своєї влади не тільки серед вєлікоросов, ім треба запровадити політику "коренізації".
На різних теренах періферії бувшої Рос. Имперії, ця політика "коренізації" називалася відповідно до місцевих умов- "беларусізація", "українізація" і так далі.
Неочікуваний більшовками побічний ефект виявився в тому, щоця іх політика призвела до росту національної свідомости.
Тому, з середини 30-х років Сталін майже одномоментно це все припинив і мейнстрімом культурного життя в СРСР стала така сама русифікація суспільного життя, як і в Рос. Імперії.
Картини художників було сховано в "спецхрани", книжки письменників було вилучено з обігу.
Ту частину національної інтелигенції що щиро і повністю повірила в "коренізацію" об'явили "буржуазними націоналістами" і просто фізично знищили.
( наприклад - Список Сандармоху — список 1111осіб що були розстріляні 27 жовтня — 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж'єгорська ),
решту зламали морально.

Відтоді, при кермі радянської культури і мистецтва залишились лише повністтю денаціоналізовані "совєтскіє інтєллігєнтьі" різного етнічного походження.
Для підтримки декоративного різнобарв'я ім дозволялося зберігати зовнішні форми національного антуражу, але в суті своїй така людина мала визнавати вищість всього російскомовного. Про що відкрито і писалося:

"Русский народ занимает в Советском Союзе почетное место не только вследствие своей величини, но также вследствие роли, которую он играл в создании советского государства, вследствие его огромного опыта и культуры.
Все народы Советского Союза осознают это. Они составляют единую семью, но, как в каждой гармоничной и трудолюбивой семье, младшие члены смотрят с уважением на старшего, и это уважение не установлено законом и не навязано силой, она естественно укоренена во всей системе советского общества. Русский народ идет впереди других советских народов, которые только недавно получили свое независимое политическое существование и не приобрели достаточного культурного опыта и могут многому научиться от русских"

Здесь все. Ушла на свою ветку.

а борще нет капусты?

Щи, квас и окрошка - это наше.

Ага. Окружили, значит, бравых вийсковых , а потом решили: дай-ка мы их просто так выпустим...

а ещё солянка, рассольник, свекольник, борщ

А что делала русская армия на территории Украины?

В борще есть мясо.

Борщ скорее всего пришел к нам с Украины: "Щи да каша - пища наша". А вот то, что на Украине не варили квасы в деревне и не делали окрошку - меня удивило. В жару самое то.

Нормально так, буряковая республика, молодая демократия в действии!

Какой же ты придурок!
С какой стати они должны бросать оружие?